Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 908/358/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаІванчик О.М., представник, відповідачаДубов В.Л., керівник, прокуратуриРоманов Р.О., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Аверс-Трейд" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.06.2014у справі№ 908/358/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м. ЗапоріжжядоПриватного підприємства "Аверс-Трейд"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м.Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Аверс-Трейд" м.Запоріжжя про стягнення основного боргу за договором у розмірі 50330,39 грн, 3% річних у розмірі 1117,55 грн та пені у розмірі 2998,98 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 (суддя Сушко Л.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Аверс-Трейд" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 39172,70 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 2819,06 грн пені та 1076,29 грн 3% річних; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Аверс-Трейд" на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 1827 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (судді: Радіонова О.О. - головуючий, Марченко О.А., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 в частині відмови щодо стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 11157,69 грн, 3% річних у розмірі 41,26 грн та пені у розмірі 179,92 грн скасовано; стягнуто з Приватного підприємства "Аверс-Трейд" на користь Концерну "Міські теплові мережі" основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 11157,69 грн, 3% річних у розмірі 41,26 грн та пені у розмірі 179,92 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 залишено без змін за мотивами, викладеними в даній постанові; стягнуто з Приватного підприємства "Аверс-Трейд" на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м. Запоріжжя судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.10.2011 по справі №28/5009/5302/11, яке набрало законної сили, задоволено позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району до Приватного підприємства "Аверс-Трейд" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600268 (далі за текстом - Договір) з відповідними додатками до нього.

За умовами п.1.1 Договору позивач (Теплопостачальна організація) бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а відповідач (Споживач) зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатком №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №600268 передбачено, що Теплопостачальна організація відпускає Споживачу теплову енергію в гарячій воді на об'єкти ПП "Аверс-Трейд" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 48 з тепловим навантаженням 0,016088 Гкал/год.

Договір діє по 01.05.2012. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п.п.10.1, 10.4 Договору).

Відповідно до п.4.1.8 Договору Теплопостачальна організація має право одержувати від споживача плату за відпущену теплову енергію, у тому числі отримувати від Споживача авансовий платіж.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (п.3.2.26 Договору).

Згідно з п.6.7.2 Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідач згідно п.3.2.6 Договору зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміні, які передбачені договором.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п.6.4 Договору).

Суди попередніх інстанцій встановили, що Концерн „МТМ" в період з жовтня 2012 року по листопад 2013 року відпустив ПП "Аверс-Трейд" теплову енергію на суму 50230,39 грн. Факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, доданими до матеріалів справи.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг за період з жовтня 2012 року по листопад 2013 року на загальну суму 50330,39 грн.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені відповідачу, що підтверджується реєстрами на відправлення рахунків та актів за спірний період, наявними в матеріалах справи.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії за договором №600268 у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2012 року по листопад 2013 року у розмірі 50330,39 грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 50330,39 грн, 3% річних у розмірі 1117,55 грн та пені у розмірі 2998,98 грн. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу частково у розмірі 39172,70 грн за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року з посиланням на припинення дії договору 01.05.2013.

Натомість суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, правильно виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором та відсутності доказів оплати ним суми заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, внаслідок чого Приватним підприємством "Аверс-Трейд" порушено норми ст.ст.193, 179, 175 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України.

При цьому суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №600268 є діючим, оскільки сторони не досягли згоди щодо його розірвання.

Однак, такий висновок суду щодо терміну дії договору колегія вважає помилковим.

Так, як було зазначено вище, умовами Договору сторони передбачили, що він діє по 01.05.2012; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п.п.10.1, 10.4 Договору).

Відповідач, керуючись п.10.4. Договору, письмово повідомив Філію Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району про розірвання Договору. Письмове повідомлення (вих. №5 від 29.03.2013) було доставлено на адресу Філії концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району 29.03.2013 та зареєстровано (вхід. №835).

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням зазначених обставин Договір припинив свою дію 01.05.2013.

Посилання суду апеляційної інстанції на ч.4 ст.188 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки приписами даної норми регулюється порядок дострокового розірвання договору, про що в даному випадку не йдеться.

Однак, помилковий висновок апеляційного господарського суду щодо терміну дії договору не призвів до прийняття неправильного рішення за результатами апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, припинення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила №630), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з п.26 Правил №630 відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

В матеріалах справи відсутні докази відключення відповідача від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води в установленому порядку.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Враховуючи викладене вище, колегія вважає правомірним стягнення з відповідача основного боргу за період з жовтня 2012 року по листопад 2013 року у розмірі 50330,39 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п.7.2.8 Договору, згідно якого в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п.6.4 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2998,98 грн.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасної оплати за спожиту теплову енергію, а також перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума пені у даному випадку складає 2998,98 грн.

Що стосується заявлених на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимог про стягнення 3% річних, апеляційний господарський суд, здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1117,55 грн.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 908/358/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда